Інженерна геодезія. Лекція. Тема : Зйомка місцевості

 

ЛЕКЦІЯ

ТЕМА ЛЕКЦІЇ : Зйомка місцевості

МЕТА ЛЕКЦІЇ : Вивчити основні види зйомок

ПЛАН ЛЕКЦІЇ :

1.Класифікація зйомок

2.Способи зйомок

 

     1.Зйомкою місцевості називається сукупність кутових і лінійних вимірювань, які виконуються на земній поверхні для створення плану, карти або профілі.

     Зйомки поділяють на два основних види: наземна зйомка і повітряна або аерофотозйомка.

     Якщо зйомку виробляють для отримання плану без зображення рельєфу, то її називають контурною або горизонтальною, а якщо з зображенням рельєфу, то топографічною.

     Для отримання тільки зображення рельєфу або висотних характеристик застосовують висотну або вертикальну зйомку.

    Теодолітну зйомку виробляють за допомогою теодоліта і мірної стрічки; в результаті отримують контурний або ситуаційний план.

    Тахеометричну зйомку виконують за допомогою теодоліта - тахеометра. В результаті такої зйомки отримують план із зображенням рельєфу.

    Фототеодолітну зйомку виконують фототеодолітом. В результаті зйомки може бути отриманий як контурний так і топографічний план місцевості.

     Аерофотозйомку виробляють фотоапаратом, встановленим на літаку. Аерофотозйомка є найбільш прогресивним методом. В результаті отримують як контурний так і топографічний план місцевості.

     2. Розрізняють такі основні способи зйомки ситуації: прямокутних координат, полярних координат, кутових зарубок, створу і обходу.

     Спосіб прямокутних координат застосовують при горизонтальній зйомки контурів, що лежать поблизу теодолітних ходів. З точок контуру, який знімається опускають на сторону теодолітного ходу перпендикуляр. Відлік по стрічці від твердої точки до основи перпендикуляра, опущеного з точки є абсцисою, а довжина перпендикуляра - ординатою, яку вимірюють рулеткою. Всі дані записують в схематичний журнал.

     Спосіб полярних координат застосовують для зйомки відкритих контурів і характерних точок місцевості. (див.рис. 100 б). Прийнявши точку 1 за полюс, а сторону 1-2 за полярну вісь можна знімати контури і рельєфи місцевості. Вимірявши відстань і полярний кут між полярною віссю і радіусом - вектором 1-С, отримують полярні координати  точки С. Якщо на точці 1 встановити теодоліт, поєднати нуль лімба з нулем алідади і обертанням лімба навести візирну вісь труби на точку, а потім при нерухомому лімбі візувати на точку С, то відлік по лімбу і буде полярним кутом β. Довжину радіуса - вектора вимірюють мірною стрічкою, рулеткою.

    Спосіб кутових зарубок застосовують в основному при зйомці важкодоступних точок місцевості. Беручи сторону 1-2 (рис.в) за базис, на точці 1 вимірюють кут β₁, а точці 24,50 – β₂ . Цього досить, щоб за допомогою транспортира отримати положення точки Д на плані.

     Спосіб лінійних зарубок застосовують в тому випадку коли точки, які знімаються розташовані близько до пунктів планового обосновання. Для цього (рис.г) досить виміряти на місцевості відстань 2-Е (14.20) і 83.00 - Е (15.70), щоб отримати положення точки Е на плані.

     Способом створів визначають планове положення точок стрічкою або рулеткою. Для визначення точки F, що знаходиться в створі лінії 1-2 (рис.д) досить виміряти її відстань від точки 1 до ходу.

     Спосіб обходу застосовують при зйомці контурів лісу, забудови і т.д. Сутність його полягає в тому, що по межах такого контуру прокладають теодолітний хід, який і визначає положення контуру, який знімається.